ІСТОРІЯ ЦИРКУ
Дніпровський державний цирк - унікальна архітектурна споруда, дивовижне місце розваг, простір справжнього дива і чудес.
Історія утворення цирку розпочалася набагато раніше ніж 1980 рік, рік у який цирк знову відчинив свої двері для глядачів
на вистави і став улюбленим місцем відпочинку
по вул. Січеславська Набережна.
Ще у середині ХІХ ст. у Катеринославі гастролювали пересувні цирки зі з’ємними шатрами. Та вже у 1885 році на Качельній площі (нині територія Театру опери та балету) звели будівлю стаціонарного цирку. З часом будівля цирку пришла в занепад
і питання побудови нової систематично
підіймалося місцевою владою.
У 1908-1909р. на цьому місці з'являється нова дерев'яна будівля, про що свідчать відомості з газет датованими 1911 роком.
1915 рік - Жижетто Туцці закоханий у Катеринослав
та відданий глядачам будує свій цирк.
1920-1930 роки - в Катеринославі(з 1926 м.Дніпропетровськ)
діє цирк «Шапіто».
Під час Другої світової війни і фашистської окупації(1941–1943 рр.) у Дніпропетровську циркові вистави проходили у невеликій дерев'яній будівлі на 175 місць, а циркових артистів залишилося лише 19. У 1943 році майже всіх їх відправили до Німеччини. Подальша доля артистів невідома.
З 1959 р. по 1960 рік здійснювалося будівництво нового стаціонарного цирку по вулиці Шмідта з просторою глядацькою залою на 2000 глядачів, загальною площою 1200кв.м та манежем діаметром 13 м. Працював цирк лише у теплу пору року так, як не було облаштовано системи опалювання.
Уже в 70 роках приймається рішення про будівництво Дніпровського циркового комплексу з обов'язковим критерієм -
з об'єкту має відкриватися дуже гарна панорама.
Будівельні роботи розпочалось у 1978 році. В будівництві були задіяні понад двадцять підприємств міста. Щоденно на будівництві було задіяно від 750 до 1400 робітників. Працювали цілодобово у три зміни без вихідних.
24 грудня 1980 року відбулося урочисте відкриття цирку на Набережній імені Леніна (сучасна Січеславська Набережна), збудованого за проектом Павла Нірінберга.
«Симетрична об’ємно-просторова композиція цирку розрахована на зорове сприйняття в двох перпендикулярних напрямках: з боку набережної та з боку транспортної магістралі, що пересікає Дніпро та веде до центру міста. Уперше у вітчизняній практиці будівля цирку має шатрове покриття зі збірних залізобетонних елементів»
Павло Нірінберг, головний архітектор
Серед переваг нової будівлі Дніпровського цирку слід зазначити оригінальний малюнок купольного склепіння: такий купол дає можливість зручно кріпити підвіску апаратів артиста і створює відмінну акустику. Вперше у вітчизняній практиці при будівництві Дніпровського цирку застосували шатрове покриття із збірних залізобетонних елементів, за аналогією шатра мандрівного цирку-шапіто виконаного у зміненому масштабі
й з використанням інших матеріалів.
«Удень – це шатро, увечері, коли «цирк запалює вогні», – як
у фокусі ілюзіоніста, перетворюється на жерло вулкану,
з якого вириваються вогняні чеканні звірі, що виблискують
у променях барвистого підсвічення»
Лариса Єловських, ветеран Дніпровського цирку
Світлові ефекти — в дусі справжнього циркового уявлення —
є своєрідною рекламою цирку виконаною архітектурними засобами. Зникає необхідність в пояснювальних написах: вдало знайдений архітектурний образ свідчить про призначення будівлі краще за будь-які слова. Спроектовано об'їзний шлях,
прохід на рівні манежу для артистів ,
вхід в зал для глядачів — з середнього ряду.
Місткість залу для глядачів 1914 осіб.
Дніпровський державний цирк — єдиний в Україні цирк
з репетиційно-постановочним манежем.
Завдячуючи самовідданій й кропіткій праці творчих і натхненних спеціалістів, величезної кількості людей -професіоналів своєї справи ми всі отримали неймовірний подарунок який і сьогодні дарує радість своїм глядачам, є візитною карткою нашого міста і залишається архітектурним витвором мистецтва.
ІСТОРІЯ ЦИРКУ
Дніпровський державний цирк - унікальна архітектурна споруда, дивовижне місце розваг, простір справжнього дива і чудес.
Історія утворення цирку розпочалася набагато раніше ніж 1980 рік, рік у який цирк знову відчинив свої двері для глядачів
на вистави і став улюбленим місцем відпочинку
по вул. Січеславська Набережна.
Ще у середині ХІХ ст. у Катеринославі гастролювали пересувні цирки зі з’ємними шатрами. Та вже у 1885 році на Качельній площі (нині територія Театру опери та балету) звели будівлю стаціонарного цирку. З часом будівля цирку пришла в занепад
і питання побудови нової систематично
підіймалося місцевою владою.
У 1908-1909р. на цьому місці з'являється нова дерев'яна будівля, про що свідчать відомості з газет датованими 1911 роком.
1915 рік - Жижетто Туцці закоханий у Катеринослав
та відданий глядачам будує свій цирк.
1920-1930 роки - в Катеринославі(з 1926 м.Дніпропетровськ)
діє цирк «Шапіто».
Під час Другої світової війни і фашистської окупації(1941–1943 рр.) у Дніпропетровську циркові вистави проходили у невеликій дерев'яній будівлі на 175 місць, а циркових артистів залишилося лише 19. У 1943 році майже всіх їх відправили до Німеччини. Подальша доля артистів невідома.
З 1959 р. по 1960 рік здійснювалося будівництво нового стаціонарного цирку по вулиці Шмідта з просторою глядацькою залою на 2000 глядачів, загальною площою 1200кв.м та манежем діаметром 13 м. Працював цирк лише у теплу пору року так, як не було облаштовано системи опалювання.
Уже в 70 роках приймається рішення про будівництво Дніпровського циркового комплексу з обов'язковим критерієм -
з об'єкту має відкриватися дуже гарна панорама.
Будівельні роботи розпочалось у 1978 році. В будівництві були задіяні понад двадцять підприємств міста. Щоденно на будівництві було задіяно від 750 до 1400 робітників. Працювали цілодобово у три зміни без вихідних.
24 грудня 1980 року відбулося урочисте відкриття цирку на Набережній імені Леніна (сучасна Січеславська Набережна), збудованого за проектом Павла Нірінберга.
«Симетрична об’ємно-просторова композиція цирку розрахована на зорове сприйняття в двох перпендикулярних напрямках: з боку набережної та з боку транспортної магістралі, що пересікає Дніпро та веде до центру міста. Уперше у вітчизняній практиці будівля цирку має шатрове покриття зі збірних залізобетонних елементів»
Павло Нірінберг, головний архітектор
Серед переваг нової будівлі Дніпровського цирку слід зазначити оригінальний малюнок купольного склепіння: такий купол дає можливість зручно кріпити підвіску апаратів артиста і створює відмінну акустику. Вперше у вітчизняній практиці при будівництві Дніпровського цирку застосували шатрове покриття із збірних залізобетонних елементів, за аналогією шатра мандрівного цирку-шапіто виконаного у зміненому масштабі
й з використанням інших матеріалів.
«Удень – це шатро, увечері, коли «цирк запалює вогні», – як
у фокусі ілюзіоніста, перетворюється на жерло вулкану,
з якого вириваються вогняні чеканні звірі, що виблискують
у променях барвистого підсвічення»
Лариса Єловських, ветеран Дніпровського цирку
Світлові ефекти — в дусі справжнього циркового уявлення —
є своєрідною рекламою цирку виконаною архітектурними засобами. Зникає необхідність в пояснювальних написах: вдало знайдений архітектурний образ свідчить про призначення будівлі краще за будь-які слова. Спроектовано об'їзний шлях,
прохід на рівні манежу для артистів ,
вхід в зал для глядачів — з середнього ряду.
Місткість залу для глядачів 1914 осіб.
Дніпровський державний цирк — єдиний в Україні цирк
з репетиційно-постановочним манежем.
Завдячуючи самовідданій й кропіткій праці творчих і натхненних спеціалістів, величезної кількості людей -професіоналів своєї справи ми всі отримали неймовірний подарунок який і сьогодні дарує радість своїм глядачам, є візитною карткою нашого міста і залишається архітектурним витвором мистецтва.